Проект «Біоенергетичні технології» учениці 8 класу Махобей Яни

Життя та діяльність людей супроводжується утворенням великої кількості різноманітних твер­дих і рідких відходів. Це побутові відходи, каналі­заційні стоки міст, стоки та відходи виробництва й переробки сільськогосподарської продукції, величезна кількість органічних залишків після лісозаготівель і переробки деревини. Навколо ве­ликих міст і малих містечок уже ніде розміщувати сміттєві звалища, які вже займають тисячі гектарів земель і отруюють воду й повітря. А разом з тим існують технології, що дозволяють одержувати з усієї цієї колосальної маси органічних решток енергію.

Найпростіша установка, що продукує біогаз, — це бочка, куди закидають органічні відходи, та кілька деталей. Для фермера, який тримає худобу, працює на полі, такий прилад — знахідка. По-перше, установка переробляє органіку й «викидає» високоефективне добриво, після розсипання якого на полі немає бур'янів, адже під високим тиском і при бродінні «паливної маси» знищується насіння бур'янів, яке в ній є. По-друге, під час бродіння гною «виробляється» біогаз: з однієї тонни сухого гною можна отримати 300—600 м³ біогазу, з тонни «мокрого» — 50—80 м³. По-третє, установка еко­логічно безпечна, бо працює без доступу повітря: закинувши гній, закривши герметично кришку, чекаєш виходу газу.

Як і солярка, біодизельне пальне придатне для застосування в автомобілях із дизельними двигу­нами. Ріпак та соняшник—посіяв і чекай на готову сировину. З кожної тонни ріпаку можна отримати близько 300 кг ріпакової олії, а з неї—близько 270 кг біодизельного пального. На базі комбікормового заводу в Мишкивичах Тернопільського району змонтували лінію з виробництва біодизеля. Поки що нове для України пальне отримуємо із соняш­никової та ріпакової олії. Але це тільки початок.

Дослідники з Гентського університету (Бельгія) знають, як перетворити бруд на світло. Для цього вони експлуатують мікробів, якими кишать стічні води. Вони навчилися вловлювати й перетворюва­ти на електричний струм енергію, що виробляють бактерії під час переробки ними відходів.

Японські дослідники оголосили, що ось-ось запустять електростанції, які працюють на гнилих водоростях. Це традиційна пожива бактерій і голов­ний засмічувач морського узбережжя. Тож учені створили цілу систему бродіння біомаси морських водоростей із застосуванням специфічних мікро­організмів, унаслідок чого виділяється метан. Його скеровують у газовий двигун, який обертає електричний генератор. Експериментальна уста­новка переробляє тонну водоростей за добу і видає 20 тис. л метану. А генератор установки розвиває потужність 10 кВт, чого досить для енергозабезпе­чення 20 будинків.

Не тільки бельгійці та японці можуть мати енергетичний прибуток з нічого. Брати Петро та В'ячеслав Родіонови винайшли біогазову уста­новку, що дає чистий метан із будь-якого сміття органічного  походження:  перегною,  шкаралупи

насіння соняшника, лушпиння картоплі та буряка, соломи, трави, листя. її дуже вигідно встановлю­вати на різних підприємствах, на фермах, на пи­лорамах. З однієї тонни відходів можна видобути щонайменше 250 м³ метану. Крім того, продукт переробки газоустановки — прекрасне органічне добриво.

Енергетична сенсація на смітті сталася в Сарнах. На місцевому науково-виробничому підприємстві «Фантомаш» навчилися добувати одночасно нафту, газ і деревне вугілля із твердих побутових відходів. Конструкція досить проста. Це — реактор, «посаджений» у спеціальний утеп­лювач та металеву сорочку, система трубопрово­дів, конденсатор і діжечка для накопичення газу. В реактор завантажуємо тверді побутові відходи (папір, поліетиленові пляшки, лушпиння картоп­лі, огірків, шматки гуми та тканини тощо), добре втрамбовуємо сировину і герметично закриваємо. Агрегат займає площу меншу, ніж 1 м². У соплі, сполученому з установкою, спалахує газ. Через годину в реакторі, нагрітому до 400—450 °С, поч­неться процес піролізу, тобто розкладання органічних речовин на різні сполуки. 6—7 т непотребу досить, щоб отримати 2 тис. т дизельного пального, 1,5 тис. т деревного вугілля та 180—200 м³ газу