Життя та
діяльність людей супроводжується утворенням великої кількості різноманітних
твердих і рідких відходів. Це побутові відходи, каналізаційні стоки міст,
стоки та відходи виробництва й переробки сільськогосподарської продукції,
величезна кількість органічних залишків після лісозаготівель і переробки
деревини. Навколо великих міст і малих містечок уже ніде розміщувати сміттєві
звалища, які вже займають тисячі гектарів земель і отруюють воду й повітря. А
разом з тим існують технології, що дозволяють одержувати з усієї цієї
колосальної маси органічних решток енергію.
Найпростіша
установка, що продукує біогаз, —
це бочка, куди закидають органічні відходи, та кілька
деталей. Для фермера, який тримає худобу, працює на полі, такий прилад — знахідка.
По-перше, установка переробляє органіку й «викидає» високоефективне добриво,
після розсипання якого на полі немає бур'янів, адже під високим тиском і при
бродінні «паливної маси» знищується насіння бур'янів, яке в ній є. По-друге,
під час бродіння гною «виробляється» біогаз: з однієї тонни сухого гною можна
отримати 300—600
м3 біогазу, з тонни «мокрого» — 50—80 м3.
По-третє, установка екологічно безпечна, бо працює без доступу повітря:
закинувши гній, закривши герметично кришку, чекаєш виходу газу.
Як і солярка,
біодизельне пальне придатне для застосування в автомобілях із дизельними двигунами.
Ріпак та соняшник—посіяв і чекай
на готову сировину. З кожної тонни ріпаку можна отримати близько 300 кг ріпакової олії,
а з неї—близько 270 кг
біодизельного пального. На базі комбікормового заводу в Мишкивичах
Тернопільського району змонтували лінію з виробництва біодизеля. Поки що нове
для України пальне отримуємо із соняшникової та ріпакової олії. Але це тільки
початок.
Дослідники з
Гентського університету (Бельгія) знають, як перетворити бруд на світло. Для
цього вони експлуатують мікробів, якими кишать стічні води. Вони навчилися
вловлювати й перетворювати на електричний струм енергію, що виробляють
бактерії під час переробки ними відходів.
Японські
дослідники оголосили, що ось-ось запустять електростанції, які працюють на
гнилих водоростях. Це традиційна пожива бактерій і головний засмічувач
морського узбережжя. Тож учені створили цілу систему бродіння біомаси морських
водоростей із застосуванням специфічних мікроорганізмів, унаслідок чого
виділяється метан. Його скеровують у газовий двигун, який обертає електричний
генератор. Експериментальна установка переробляє тонну водоростей за добу і
видає 20
тис. л
метану. А генератор установки розвиває потужність 10 кВт, чого досить для
енергозабезпечення 20
будинків.
Не тільки
бельгійці та японці можуть мати енергетичний прибуток з нічого. Брати Петро та
В'ячеслав Родіонови винайшли біогазову установку, що дає чистий метан із
будь-якого сміття органічного
походження: перегною, шкаралупи
насіння
соняшника, лушпиння картоплі та буряка, соломи, трави, листя. її дуже вигідно
встановлювати на різних підприємствах, на фермах, на пилорамах. З однієї
тонни відходів можна видобути щонайменше 250 м3 метану. Крім того, продукт переробки газоустановки — прекрасне
органічне добриво.
Енергетична сенсація на
смітті сталася в Сарнах. На місцевому науково-виробничому підприємстві
«Фантомаш» навчилися добувати одночасно нафту, газ і деревне вугілля із твердих
побутових відходів. Конструкція досить проста. Це — реактор, «посаджений» у спеціальний утеплювач та металеву сорочку,
система трубопроводів, конденсатор і діжечка для накопичення газу. В реактор
завантажуємо тверді побутові відходи (папір, поліетиленові пляшки, лушпиння
картоплі, огірків, шматки гуми та тканини тощо), добре втрамбовуємо сировину і
герметично закриваємо. Агрегат займає площу меншу, ніж 1 м2. У соплі, сполученому з установкою, спалахує газ. Через
годину в реакторі, нагрітому до 400—450 °С, почнеться
процес піролізу, тобто розкладання органічних речовин на різні сполуки. 6—7 т непотребу досить, щоб отримати 2 тис. т
дизельного пального, 1,5 тис. т деревного вугілля та 180—200 м3 газу